Арґа́т, -та, м. 1) Работникъ, наемникъ.  2) Рабочій на запорожскихъ рыбныхъ ловляхъ, большею частью бездомный бродяга. , отчего — 3) Бездомный бродяга. 
                        
                        
                                                
                          
	Ду́ля, -лі, ж. 1) Порода грушъ. 2) Кукишъ, шишъ. Ти думаєш, дурню, що, я тебе кличу, а я тобі, дурню, круз тин дулі тичу.  Ум. ду́лька, ду́лечка.  Сидів голуб на дубочку, голубка на дульці.  Хоть минулися в саду яблучка, не минаються дульки. 
                        
                        
                                                
                          
	Душогу́бець, -бця, м. Душогубець, убійца. Твій рід хороший і величний не плодив ні злодіїв, ні душогубців.  Перш було як який грішний попаде сюди, так і то навдивовижу; та й то бували все то душогубці, то харцизяки.  Той був душогубець. 
                        
                        
                                                
                          
	Жебоніт́и, -ню́, -ни́ш, гл. Лепетать. Будемо жебоніти, як маленькі діти. 
                        
                        
                                                
                          
	Задери́куватий, -а, -е.  Задорный. 
                        
                        
                                                
                          
	Зелізня́к, -ка, м. Желѣзный горшокъ. 
                        
                        
                                                
                          
	Карапудливий, -а, -е.  Пугливый (о лошади). 
                        
                        
                                                
                          
	Мі́рник, -ка, м. 1) Землемѣръ. 2) Мѣра сыпучихъ тѣлъ въ 4 четверика. 
                        
                        
                                                
                          Підлеглий, -а, -е. 	1) Подчиненный.
	2) Прѣлый. Підлегле борошно.                        
                        
                                                
                          Повідчиняти, -наю, -єш, гл. Отворить (во множествѣ). Срібні ворота повідчиняли, вороні коні повипускали.  Царські врата повідчинювані.