Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

верблик

Верблик, -ка, м. Принадлежность уздечки, — задвижки, удерживающія съ обѣихъ сторонъ уздцы, вкладываемыя въ ротъ лошади. (К. П. Михальчукъ).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 133.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРБЛИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРБЛИК"
Бунчати, -чу, -чиш, гл. = брунчати. Вх. Уг. 229.
Голівка, -ки, ж. Ум. отъ голова.
Дра́ли, -лів, м. мн. Шутливо: заячьи ноги. Вх. Пч. II. 6.
Ліхта́рь, -ря, м. 1) = ліхтарня. 2) Подсвѣчникъ. Левиц. І. 506. О. 1861. І. Слов.
Необавки нар. Немедля, сейчасъ. Угор.
Подочісуватися, -суємося, -єтеся, гл. Дочесаться, окончить причесываться (о многихъ).
Прокувати, -ку́ю, -єш, гл. Прокричать (о кукушкѣ). Зацвіли вишні, прокувала сива зозуля. МВ. І. 140.
Хавтурник, -ка, м. 1) Взяточникъ. 2) О духовенствѣ: берущій поборы натурой.
Хварбувати, -бую, -єш, гл. = фарбувати.
Шилитися, -люся, -лишся, гл.під кого. Заискивать у кого. А він так шилиться під пана, така думка — дасть землю. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРБЛИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.