Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

верблик

Верблик, -ка, м. Принадлежность уздечки, — задвижки, удерживающія съ обѣихъ сторонъ уздцы, вкладываемыя въ ротъ лошади. (К. П. Михальчукъ).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 133.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРБЛИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРБЛИК"
Бондаренко, -ка, м. Сынъ бочара.
Дрімни́ці, -ни́ць, ж. мн. = дрімки, дрімливиці. А соньки в головоньки, а дрімниці в очиці. Мил. 36.
Дурноло́бець, -бця, м. Дуракъ. Сказано — святі отці карбованці: з дурнолобця зроблять розумовця. Харьк.
Жереби́тися, -блю́ся, -би́шся, гл. Рожать (о кобылѣ). Кобила жеребиться.
За́чіси, -сів, м. мн. Прическа. МВ.
Натупкатися, -каюся, -єшся, гл. = натупатися.
Начервонити, -ню́, -ни́ш, гл. Сдѣлать краснымъ.
Німчик 2, -ка, м. Ум. отъ німець.
Скучник, -ка́, м. = скучень. ЗЮЗО. I. 115.
Хамут, -та, м. Хомутъ. Чуб. І. 68. Вас. 159.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРБЛИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.