вельбучитися
Вельбучитися, -чуся, -чишся, гл. Важничать, чваниться.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 133.
Том 1, ст. 133.