Витікати, -каю, -єш, сов. в. витекти, -течу, -чеш, гл. 1) Вытекать, вытечь. З озера витікає річка. Тече вода в синє море, та не витікає. 2) Хватать, хватить, достать. Як витікатиме грошей, то купи. Чого сорочка така куца? — Бо така витекла.
Вусатий, -а, -е.. Cм. усатий.
Забербе́рити, -рю, -риш, гл. Обмочить.
Завкри́дно нар. Обидно. Завкри́дно йому, що в нього нема. Тому за́вкридно, що він сіяв, а той узяв хліба дві копи.
Кий I, ки́я, м. 1) Палка, трость. Язик доведе до Київа і до кия. Один тілько мій Ярема на кий похилився. 2) Дубина, палка, на концѣ которой шаровидное утолщеніе отъ оставленной части корня. Приходить багато народу з мечами й киями. Ум. кийок, кийочок. Которий козак не міє в себе шаблі булатної, пищалі семип'ядної, той козак кийка на плечі забірає, за гетьманом Хмельницьким ув охотне військо поспішає. . Ув. киюра, кияка, кияра. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстимеш.
Опасти Cм. опадати.
Попростягатися, -гаємося, -єтеся, гл. Протянуться (о многихъ). Козаки посідали, жовніри попростягались біля їх на траві.
Породичатися, -ча́юся, -єшся, гл. Вступить въ родство. Та ми ж породичалися: мій брат узяв її сестру.
Чистобреха и чистобрьоха, -хи, об. Кто вретъ искусно, безъ запинки. Инший і правди так..... не роскаже, як він було збреше: уже чистобрьоха був покійний!
Чужосілець, -льця, м. Человѣкъ изъ чужого села. Не ви сінечки робили, робили сінечки чужосільці.
