Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вельбучний

Вельбучний, -а, -е. Важный, знатный. Я не вельбучний чоловік, — їм і рибу просту, і хліб. Черниг. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 133.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕЛЬБУЧНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕЛЬБУЧНИЙ"
Баштонька, башточка, -ки, ж. Ум. отъ башта.
Гра́йворон, -на, м. = Гайворон. Вх. Пч. II. 9.
Зачеса́ти, -ся. Cм. зачісувати, -ся.
Корчів, -чо́ва, м. = корчага. Вх. Зн. 28.
Кривосудця, -ці, гл. Неправедный судья. Кривосудця ти, небоже! Гол. II. 95.
Кріт, крота, м. Кротъ, Tolpa europaea.  
Парно нар. Душно, парно.
Перепрати Cм. перепірати.
Підкушувати, -шую, -єш, сов. в. підкуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Искушать, искусить. Се був панич хороший, повний, чорнявий, красний, сладкомовний, що й мачуху був підкусив. Котл. Ен. IV. 69. Підкушують людей на гріх. Грин. II. 154. Біда польку підкусила, пішла полька за русина. Грин. III. 314.
Хвасолиння, -ня, с. Стебли фасоли.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕЛЬБУЧНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.