Дивови́жа, -жі, ж. 1) Замѣчательное зрѣлище; замѣчательное или странное явленіе. Чого ти, зятю, на мій двір поглядаєш? На моїм дворі ніякої дивовижі не маєш. 2) Диковина. Чумаки усе слухали дивовижу московську да аж роти роззявляли. На-в-дивови́жу. На удивленіе. Що вже за хороше дівча було, всім на-в-дивовижу. В дивови́жу. Въ диковину, удивительно. В дивовижу була їм ця загадка. Не в дивови́жу. Не въ диковину. Йому не в дивовижу дівчат цілувати, мов оріх лускать.
Дра́глий, -а, -е. 1) Студенистый. 2) Переносно: слабый, безсильный. Ум. драгле́нький. Як маєш у руці що драгленьке, то пустити мусіш.
Крьо-не! меж. Крикъ, которымъ пастухъ приказываетъ козамъ возвратиться назадъ. Козар гонить кози покликом: ці! ці! завертає їх — крьо-не́!
Обшукати Cм. обшукувати.
Оду.. Кромѣ здѣсь находящагося, Cм. еще отъ відумерщина до відучитися.
Пекельник, -ка, м. Житель ада, чортъ. Коли дивиться, аж покійний пан старий, того пана батько, дрова возе у пекло, а вони, пекельники, кажуть...
Покушання, -ня, с. Отвѣдываніе. Не ходиться о наїдок, але о покушання.
Порозлуплювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и розлупити, но во множествѣ.
Причалапати, -паю, -єш, гл. Приплестись.
Хробак, -ка, м.
1) = робак. Трахвилося хробаку раз на віку влізти в моркву.
2) — білий = бедрак.
3) — жиді́вський. Насѣк. Periplaneta orientalis. Ум. хробачо́к.
