Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

велетень

Велетень, -тня, м. Великанъ, исполинъ, гигантъ. Велетні то були високі, високі люде — от як дерева. КС. 1885. IX. 186. Велетню у світі недовго жити. Ном. № 5826. Велетень у громаді — як правда в пораді. Ном. № 5827.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 131.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕЛЕТЕНЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕЛЕТЕНЬ"
Валюша, -ші, ж. Сукновальня. Стор. II. 116.
Зять, -тя, м. Зять. Хвали, мати, того зятя, що я полюбила. Мет. 72. Ум. зя́тенько, зя́течок. Я ж тобі, зятеньку, рідная свість. Грин. III. 485.
Лисну́ти Cм. лискати.
Лосня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Лосниться, блестѣть. Полики шовкові лосняють, літа мої минають. Чуб. V. 1093.
Натхнений, -а, -е. = надхнений. Ввели ж мою натхнену з неба волю. К. ЦН. 269.
Перевізник, -ка, м. Перевозчикъ; паромщикъ. Ум. перевізничок. Перевізнички мої! перевезіть до роду. Чуб. V. 558.
Помітуха, -хи, ж. Выметальщица. Пожеланіе новорожденной на крестинахъ: Щоб щасна, красна, довголітня... щоб помітуха і помазуха, і швачка, і прачка, і пряха. Мил. 27. Ум. помітушка.
Процвірінькати, -каю, -єш, гл. Прочирикать.
Татуньців, -цева, -ве Принадлежащій татунцеві.
Хрущати, -щу́, -щи́щ, гл. Хрустѣть. Та й заходився хорошенько мнясце під дубом уминать, аж на зубах кістки хрущать. Гліб.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕЛЕТЕНЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.