Ато́ж, нар. 1) Какъ же, разумѣется. Чи ходив ти в поле? — Ато! «Бачив ти його»? — Атож ні? 2) Отрицательно: какъ разъ! нѣтъ!
Допита́ти, -ся. Cм. допитувати, -ся.
Духо́вий, -а, -е. Духовный, къ духу относящійся. Якась незвичайна сміливість і духова міць.
Заверта́ха, -хи ж.? — Який буде обід твій... — Не журися ти, дівчино, єсть там в полі соломаха, козацькая завертаха.
Зістрі́нути, -ну, -неш и зістрі́нутися, -нуся, -нешся, гл. = зострінути, -ся.
Карасяччя, -чя, соб. Караси. Карасяччя як макогін завдовшки.
Копитки, -ків, м. мн. = копитень.
Ринути, -ну, -неш, гл. Сильно течь. Ой не спиняйте у ставу води, нехай вода рине. Переносно о людяхъ: валить толпой. До сіней як хмара ринуть, товпляться, гукають.
Розсоханя, -ні, ж. Коршунъ красный, шулятникъ, Falco milvus. Розсоханя має хвіст розсохатий.
Укрівля, -лі, ж.
1) Покрывало, покрышка.
2) Покрываніе (крыши).
