Верховий, -а, -е. 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових.
2) с. м. Верховой; всадникъ. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові.
3) верховий вітер. Сѣверовосточный вѣтеръ.
4) верхові вила. Вилы, которыми подаютъ сѣно на высокіе стоги и скирды.
5) верхова хата. Хата съ соломенной крышей, въ противоположность землянкѣ.
6) — хвиля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила?
Відтавати, -таю, -єш, сов. в. відтанути, -ну, -неш, гл. Оттаивать, оттаять.
Зале́вчник, -ка, м. Чека въ оси экипажа.
Кланці, -ців, м. мн. Клыки звѣрей и зубы.
Мазя́р, -ра́, м. Продавець дегтя.
Мі́рчий, -чого, м. 1) Землемѣръ, межевщикъ. 2) Пріемщикъ сукна на водяной сукновальнѣ.
Прожиття, -тя, с. = прожиток. Ой дай, Боже, усім христіянам многії літа, до щасливого прожиття у сім світі. Тягни звідти і на податки, і на прожиття.
Розложити, -жу, -жиш, гл. = роскласти. Розложили середу двора огонь.
Ускубнути, -бну, -неш, гл. 1) Дернуть за волосы. Хто схоче, добре ускубне за вражий чуб його зубами. 2) Урвать, дернуть. Вскубни трохи сіна. Живемо.... як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне.
Штиркнути, -кну, -неш, гл. Однокр. в. отъ штиркати.
