Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волочебник

Волочебник, -ка, м. Ходящій съ поздравленіями по домамъ на св. недѣлѣ. Ум. волочебничок. Ой ішли брели добрі молодці волочебнички. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 252.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧЕБНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧЕБНИК"
Гребі́нниця, -ці, ж. Самое толстое полотно. Подольск. г.
Груше́вина, -ни, ж. Грушевое дерево. На грушевині гніздище. Чуб. І. 122.
Гу́тір, -торі, ж. Разговоръ, бесѣда. Мкр. Н. 8. Всяку гутір піддобряла, мов медком, словами. Мкр. Н. 22.
Ді́ви́ще, -щі, ж. = Дівчище. Желех.
Знічев'я нар. = знечев'я. Гліб. 3.
Наддніпря́нець, -нця, м. Житель приднѣпровья. Желех.
Розвій, -вою, м. Развитіе. Галиц.
Роскрасти, -ся. Cм. роскрадати, -ся.
Самопокора, -ри, ж. Смиреніе, самоуничиженіе. Дівочої самопокори жертва. К. ЦН. 29 7. В великій тузі і в самопокорі. К. ЦН. 268.
Шкип'яр, -ра, м. Оспопрививатель. Вх. Лем. 485.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОЧЕБНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.