Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волосожар

Волосожар, -ру, м. Созвѣздіе Плеядъ. Уже Волосожар піднявсь, віз на небі вниз повертавсь. Котл. Ен. VI. 20.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 251.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОСОЖАР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОСОЖАР"
Дерби́на, -ни, ж. Кусокъ дерна.
Засторцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. = запроторити. 1) Куди це ти засторцювала мою ложку? Миргор. у. Слов. Д. Эварн. 2) Та я його засторцював у наймити. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Зачу́ти Cм. зачувати.
Зва́тися, -зву́ся, -зве́шся, гл. Зваться, называться. В тім городі жило Дідони, а ирод звався Карфаген. Котл. Ен. Був собі чоловік, — Остапом звався. Рудч. Ск. І. 63. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море меться, поти серце українське з панським не зживеться. К. Досв. 17.
Копіт, -поту, м. 1) Пыль (въ воздухѣ). Наче череда йде — такий копіт зіб'ють. Св. Л. 91. За коником став копіт. Чуб. 2) Топотъ. З копотом і ржанням коней табунових. К. МБ. XI. 42.
Марчу́к, -ка, м. Щенокъ, родившійся въ мартѣ.
Просмердіти, -джу, -диш, гл. Провонять.
Співун, -на, м. Пѣвунъ. Зміев. у. Мир. ХРВ. 131.
Чи́брик, -ка, м. Раст. а) = Чебре́ць. а). Шух. І. 22. б)ди́кий. Thymus montanus. Шух. І. 22.
Шаравари, -вар, ж. мн. Шаровары. Штани мої, шаравари, а ще й дома двоє. Ном. № 12521. Ум. шараварки. Св. Л. 167.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОСОЖАР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.