Голити, -лю, -лиш, гл.
1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче.
2) лоб голити. Брать въ солдаты. Прийшов указ лоби голить. Употребляется въ этомъ значеніи и только глаголъ съ дополненіемъ: в москалі. Прошу собі волі — не дає і в москалі проклята не голить.
Городи́н, -на, м. Въ пѣснѣ то же, что и го́род. Ой город, город, городин, приїхав Андрієчко челядин. Своего рода licentia poetica, допущенная пѣсней ради риѳмы.
Кондяк, -ка́, м. Дьячекъ и учитель церковной школы. А, дай Боже пану бакаляру! ти наш таки, кондяче...
Лоша́к, -ка́, м. Двух- или трехлѣтній жеребенокъ, кастрированный. Горе козакові: нема сіна лошакові. Ум. лошачо́к.
Подзвонити, -ню́, -ниш, гл.
1) Позвонить. Ой помер мій Давидко, поховали й ног не видко. Редькою подзвонила, ріпкою поминала.
2) Позвенѣть. За ворітечка вийшла, ключами подзвонила.
Позакандзюблювати, -люю, -єш, гл. Загнуть крючкомъ (во множествѣ).
Пообманювати, -нюю, -єш, гл. Обмануть (многихъ).
Старчечий, -а, -е. = старечий 2. Наглядів десь у сінях ту старчечу ціпуру.
Уродонька, -ки, ж. Ум. отъ урода.
Цалевий, -а, -е. Дюймовый.
