Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воркотун

Воркотун, -на, м. Ворчунъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКОТУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКОТУН"
Голодраб, -ба, м. = голодранець. Полт.
Грудува́тий, -а, -е. 1) Въ комкахъ находящійся, комковатый. Грудувата рілля. Канев. у. На гречків'ї жито посіяв, а на ріллі ні. бо грудувата й дощу нема. Волч. у. 2) О дорогѣ: кочковатый, колоткій. Грудувата дорога, а проте їхать нічого (т. е. сносно).
Кліпка, -ки, ж. = кліпавка. Угор.
Прикуп, -пу, м. Прикупленная земля. Прилуц. у.
Протьохкати, -каю, -єш, гл. О соловьѣ: прощелкать.
Самоприсуд, -ду, м. Право собственнаго суда, самоуправленіе. Під самоприсудом козацьким жити. К. Бай. 63.
Солопити, -плю, -пиш, гл. Выставлять, показывать, высовывать (языкъ).
Трусик, -ка, м. Ум. отъ трусь.
Улегці нар. Налегкѣ.
Уморити, -рю, -риш, гл. Уморить. Кого Бог сотворить, того не вморить. Ном. № 74. Лихо не вморить, так спотворить. Ном. № 2004.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРКОТУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.