До́ня, -ні, ж. ласк. Дочь. Не стій, доню, з нелюбим, не дай ручки стискати. Іди, доню! каже мати, не вік дівувати! Ум. до́нька, до́ненька, до́нечка. У сусіда доньок сім, та й є доля всім, — у мене єдна, та й тій долі нема. Доненько моя, рідная моя! Там тобі.... добре буде, як тій донечці у матінки.
Запрелю́тий, -а, -е. Очень злой.
Коноплястий, -а, -е. Покрытый веснушками. Чорти мабудь гречку сіяли на пиці — такий коноплястий з себе.
Наклада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. накла́сти, -ладу́, -де́ш, гл. 1) Накладывать, налагать, наложить. Ярмо накладає, воли запрягає. На вулиці та в перевулку накладала та Марушка Василькові люльку. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. 2) Возлагать, возложить. Батюшка їм (молодим) накладає на голови вінці. 3) шапку накладати. Надѣвать шапку. 4) При мазаньи земляного пола въ сельскихъ хатахъ: заполнять, заполнить глиной выбившіяся углубленныя мѣста. 5) Только несов. в. Дѣйствовать за одно, имѣть сношенія. Буде з ляхами, мостивими панами, накладати. Злі люде, накладаючи з нечистою силою, можуть уставати з домовини. Ворожка з бісом накладає. 6) Жертвовать, пожертвовать. На церкви святії нічого не накладав. 7) — головою (только съ сов. в.). Сложить голову. Бодай ти своєю головою наклала. Через тії коні воронії наклав козак головою. 8) накласти дядька. Парепутать основу во время снованія. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. — Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно.
Невгамонність, -ности, ж. Безпокойство, неугомонность.
Попідмивати, -ва́ю, -єш, гл. Подмыть (во множествѣ). Ти ж візьми води в відро та попідмивай корови, а тоді й доїтимеш.
Поцвірінькати, -каю, -єш, гл. Почирикать.
Ремісник, -ка, м. У ткачей: снарядъ. посредствомъ котораго наматываются нитки на шпульку, вкладываемую затѣмъ въ ткацкій челнокъ. Части его: двѣ вертикально стоящія доски — лаби, обращенныя другъ къ другу широкой поверхностью и соединенныя по срединѣ продолговатымъ деревяннымъ ящикомъ — скри́нкою; нижніе концы лаб стоятъ на землѣ, въ верхнихъ вращается желѣзный прутъ — веретено, на которомъ толстое деревянное маховое колесо; тонкій конецъ веретена называется спінь и на немъ вращается шпулька — цівка; веретено приводится во вращательное движеніе при помощи лучка — деревянной палочки, къ обоимъ концамъ которой привязанъ ремінець (ремешекъ), охватывающій веретено; къ ящику (скринка) придѣлана скамейка для сидѣнья — сіде́ць.
Рядок, -дка, м. 1) Ум. отъ ряд. Сідають дівчата рядком на приспі. 2) Строка въ книгѣ. Ум. рядочок. Пливуть качки в два рядочки.
Хуртуна, -ни, ж. = хуртовина. Скотарі мали собі од вітру й хуртуни халабуди, окутані повстьми.
