Виставити, -ся. Cм. виставляти, -ся.
Вистинати, -на́ю, -єш, сов. в. вистинати, -наю, -єш, гл. Вырубать, вырубить. На походах жовніре вистинають зустрічну русь упень. Іван ся схопив, шабельку вихопив, вистинав садок, садок вишневий.
Гоно́би́ти, -блю, -биш, гл. 1) Устраивать, дѣлать какъ слѣдуетъ: удовлетворять, доставлять удовольствіе, употреблять на что. Де що не заробе, усе в хазяйство гонобить. 2) Лелѣять. Вона гонобила надію у серці.
Довива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. дови́ти, -в'ю́, -в'є́ш, гл. Довивать, довить, окончить вить, свивать. Ой прошу вас, дружечки, до хати моїй донечці віночок довивати.
Закра́яти, -ра́ю, -єш, гл. Откроить.
Зворухну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Сдвинуть съ мѣста, пошевельнуть. Аж заморивсь від натуги, а все таки не зворухнув торби.
Облесність, -ности, ж. = облесливість.
Потопитися, -плю́ся, -пишся, гл. Утонуть. Розбила буря їх корабель і усі люде потопились. Ой брат сестру через море вів, сестра потопилась, брат переплив.
Придавлювати, -люю, -єш, сов. в. придавити, -влю́, -виш, гл. Придавливать, придавить. Придавила його до тину, щоб він не вирвавсь. Мороз як придавив — стало холодно.
Токотати, -чу́, -чеш, гл. Тикать; быстро стучать. А серце так і токоче.... чує, чує лихо.
