Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волочити

Волочити, -чу, -чиш, гл. 1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Шевч. 545. Копиці волочив. Греб. 378. 2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать. Ном. № 4063. 3) Бороновать (послѣ посѣва). Чуб. VII. 401. Посіяв і волочить. Грин. II. 151. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити. Мет. 357.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 252.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧИТИ"
Австрія́цький, -а, -е. Австрійскій.
Ана́хтема, -ми. 1) ж. Анаѳемствованіе. Сьогодня в церкві анахтему співали. 2) об. Проклятый, отверженный человѣкъ, анаѳема. Употребляется какъ бранное слово. У Котл. также ана́хтем, -ма: Анахтем вічний Турн пропав. Котл. Ен. V. 39.
А́рхва, -ви, ж. Арфа.
Є́звіро, -ра, с. Глубокая рытвина въ горахъ, наполненная водой, глубокая водомоина въ горахъ. Шух. I. 178, 210.
Заміча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. замі́тити, -чу, -тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить. Тільки замітиш свою сторону, дак і кажи: тпру! Рудч. Ск. I. 72.
Змиг, -гу, м. Мигъ.
Ляшу́га, -ги, м. Ув. отъ лях.
Поодт.. Cм. повідт..
Усажати, -жаю, -єш, гл. = усаджувати. Рудч. Ск. II. 75.
Чапак, -ка, м. Надсмотрщикъ за косарями. Вх. Лем. 481.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.