Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волочити

Волочити, -чу, -чиш, гл. 1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Шевч. 545. Копиці волочив. Греб. 378. 2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать. Ном. № 4063. 3) Бороновать (послѣ посѣва). Чуб. VII. 401. Посіяв і волочить. Грин. II. 151. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити. Мет. 357.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 252.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧИТИ"
Гамазей, -зею и -зея, м. и гамазея, -зеї, ж. Магазинъ для склада и храненія какихъ либо вещей, хлѣба. О. 1862. I. 62. Рушниць, мушкетів, оружжин наклали повні гамазеї. Котл. Ен. IV. 56.
Ґанджови́тий, -а, -е. Съ изъяномъ, имѣющій изъянъ. Черк. у.
З'яструбіти, -бію, -єш, гл. Сдѣлаться подобнымъ ястребу. Коли сова з'яструбіє, то вище сокола літає. Ном. № 4225.
Курманина, -ни, ж. Разорванное платье. Скинув з себе курманину, над ними роспняв. Гол. III. 95.
Неввага, -ги, ж. Невниманіе. Воздвиженський не вважав на увагу, чи неввагу своїх слухачів. Левиц. Пов. 52.
Пообкакувати, -кую, -єш, гл. Обгадить (во множествѣ).
Рихва, -ви, ж. Желѣзное кольцо, желѣзный обручъ, обхватывающій что либо для скрѣпленія. Черк. у. Ум. ри́ховка.
Совітати, -та́ю, -єш, гл.кого́. Совѣтывать кому. Мене люде совітають піти до старшини та пожаліться. Волч. у.
Стрічний, -а, -е. Встрѣчный.
Хорустільник, -ка, м. = хорустіль. Вх. Пч. II. 14.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.