Бейкатися, -каюся, -єшся, гл. = бекатися. Сиділа б ти лучче дома, чого його по грязі бейкатися.
Запасча́ний, -а, -е. Относящійся къ запаск'ѣ, принадлежащій ей.
Кухарь, -ря, м. Поваръ. Жаба кричить-верещить, а кухарь на рожні її ...тащить. В пекарні стукотять ножі — кухарі обід готують.
Лабуз, -зу, м.
1) Стебли сорной травы.
2) Листки, покрывающіе початки кукурузы.
Магазе́й, -зе́ю, м. Хлѣбозапасный магазинъ, амбаръ для хлѣба. Бачили в пана магазей з хлібом, з усим зерном.
Наріка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. наректи, -речу, -че́ш, гл. Соверш. видъ употребляется только при двухъ первыхъ значеніяхъ. 1) Называть, назвать. Своє дитя без сорома байстрям нарікає. 2) наречено. Назначено, суждено. Та вже коли наречено емірати, і знахури не відшепчуть. 3) Горевать, сѣтовать. Потім будеш нарікати, що з бідною оженивсь. 4) Попрекать, упрекать. Не вспів отець і мати за молодого сина подружжя поняти, — а зараз стане (син) хлібом-сіллю нарікати. Ой мені батько так нарікає. Жінка вже поприбірала, кленучи чоловіка та нарікаючи. 5) — на кого, на що. Жаловаться, роптать. Ми своїх будем жен наущати, щоб на тебе не нарікати.
Обшеретувати, -ту́ю, -єш, гл. Ободрать шелуху на зернѣ передъ помоломъ.
Першість, -шости, ж. Первенство.
Позарошувати, -шую, -єш, гл. Замочить росой (во множествѣ).
Суперечник, -ка, м. Спорщикъ. Суперечнику, суперечаєш, а мало знаєш.
