Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вольнувати

Вольнувати, -ную, -єш, гл. Вольничать, своевольничать. Через те чоловік так і вольнує, що Бог милосердний. Чуб. І. 234.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 253.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛЬНУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛЬНУВАТИ"
Голу́бчичок, -чка, м. Ум. отъ голуб.
Ґрунтовни́й, -а́, -е́. Основательный, прочный.
Ді́ви́ще, -щі, ж. = Дівчище. Желех.
Здойми́ти, -млю́, -миш, гл. = здійняти. Шапку з голови здоймити. Федьк. І. 74.
Муря́нчий, -а, -е. мурманьчийВх. Уг. 253.
Нехта, -ти, ж. = нахта.
Потеплішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться теплѣе. Потеплішає на дворі. Левиц. І. 340.
Привластити Cм. привлащати.
Стовповатий, -а, -е. = стовбоватий. — та мальо́вка. Родъ орнамента при раскрашиваніи мисокъ. Вас. 184.
Шкінька, -ки, ж. Лошаденка, кляченка. Отакою шкінькою попереду їздив, а тепер! Лебед. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛЬНУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.