Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вольнувати

Вольнувати, -ную, -єш, гл. Вольничать, своевольничать. Через те чоловік так і вольнує, що Бог милосердний. Чуб. І. 234.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 253.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛЬНУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛЬНУВАТИ"
Діл IІ, -лу, м. Часть, доля. В діл Матвієві пішла пасіка. Черниг. у.
Зам'Яття́, -тя́, с. = зам'ятня. Здається, велике зам'яття затлумило їм голови, бо мов наввипередки, один одного збиваючи з ніг, ганяють по ярмарку. О. 1862. IX. 65.
Кужівник, -ка, м. см. кужівка. Шух. І. 148.
Підмурувати Cм. підмуровувати.
Пранцюватіти, -тію, -єш, гл. Болѣть, покрываться сифилитическими язвами, сыпями.
Пристрій, -ро́ю, м. Приборъ, снарядъ. Ком. II. 85.
Розроїтися, -роюся, -їшся, гл. Развестись роями (о пчелахъ). З одного рійка розроїлось їх більш як сто колодок. Стор. II. 100.
Скантуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Покоробиться, искривиться. Церква окантувалась.
Цибулянка, -ки, ж. = цибок. Вх. Лем. 180.
Штирхонути, -ну, -неш, гл. Сильно нырнуть, ткнуть остріемъ, кольнуть. Як штирхонув кинджалом у живіт. О. 1861. VII. 5.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛЬНУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.