Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вольнувати

Вольнувати, -ную, -єш, гл. Вольничать, своевольничать. Через те чоловік так і вольнує, що Бог милосердний. Чуб. І. 234.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 253.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛЬНУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛЬНУВАТИ"
Відсисати, -са́ю, -єш, гл. Отсасывать.
Гм! меж. Гмъ. Дивлюсь, аж стоїть краля така, що тільки гм! та й годі. К. ЧР. 124.
Гнівник, -ка, м. Въ выраженіи: він мій гнівник. Онъ со мной въ ссорѣ. Желех.
Котел, -тла́, м. 1) Котелъ. 2) Литавры. Приїхали (в Січ), вдарила в котли, зібрались козаки. ЗОЮР. І. 168. Ум. котело́к.
М'яса́рь, -ря́, м. Мясникъ. Вх. Уг. 253.
Очепити, -ся. Cм. очепляти, -ся.
Панійка, -ки, ж. Ум. отъ панія.
Поетичність, -ности, ж. Поэтическія свойства, поэтическое. К. ХП. 23. Левиц. Пов. 268.  
Понапружуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Напружиться (во множествѣ). Глянь, як жили понапружувалися. Харьк. г.
Хоробливий, -а, -е. Болѣзненный. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛЬНУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.