Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воріх

Воріх, -ха, м. = оріх. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРІХ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРІХ"
Володарь, -ря, м. Владѣтель, владѣлецъ.
Закругли́ти, глю́, -лиш, гл. Округлить. Вікно зверху трохи закругляне. Левиц. Пов. 19.
Ріжджа, -жі, ж. Хворость. Угор.
Ровчак, -ка, м. = рівчак.
Роздерти, -ся. Cм. роздирати, -ся.
Товаряка, -ки, ж. Штука рогатаго скота. Маркев. 63. Драг. 244.
Турків, -кова, -ве Принадлежащій турку. Желех.
Ужах, -ху, м. Страхъ, ужасъ. Встрѣчено только у М. Вовчка. По тих усіх в жахах і плачу дівчина утомилася — нездужала мов. МВ. (О 1862. І. 91).
Укрівля, -лі, ж. 1) Покрывало, покрышка. Вх. Зн. 8. 2) Покрываніе (крыши). Рк. Левиц.
Утя 2, утяти, с. Утенокъ. Росте, як утя на воді. Ном. № 8610. Летить стадо утят. Рудч. Ск. ІІ. 34. Ум. утятко.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРІХ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.