Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воркіт

Воркіт, -кота, м. Мурлыка. Ой кіт воркіт да на віконечко скік. Макс. (1849), 103.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКІТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКІТ"
Бачця. Cм. бачитися.
Ге́па, -пи, ж. Задница. А я знаю, що він діє, — коло печі гепу гріє. Ном. № 14074.
Дити́нець, -нця, м. 1) Родимчикъ, дѣтская болѣзнь. 2) Деревянный полъ; ящикъ на днѣ колодца. Борз. у.
Завива́йка, -ки, ж.? Бо на нас (дівчатах) плаття — все шовк та китайка, червона окрайка. A въ варіантѣ вмѣсто послѣдняго стиха: зверху завивайка. Мил. 51.
Зага́куватися, -куюся, -єшся, гл. Заикаться. Вх. Лем. 415.
Капустонька, -ки и капусточка, -ки, ж. Ум. отъ непуста.
Перегорок, -рка, м. Пригорокъ. Синів ліс по горах та перегірках. Св. Л. 303.
Поброїти, -ро́ю, -їш, гл. = наброїти. Вх. Лем. 451.
Прадідівський, -а, -е. Прадѣдовскій.
Холодіти, -дію, -єш, гл. = холонути. Вода через те холодіє. Дещо.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРКІТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.