Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воріг

Воріг, -рога, м. = ворог. Поглянь, Маруся на поріг, то йде дружбонько, воріг твій. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРІГ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРІГ"
Баштанище, -ща, с. Поле, бывшее подъ бакшей.
Двійє́, двійя́, с. = Двійло.
Двої́тися, -ю́ся, -ї́шся, гл. Раздваиваться. Зміевск. у.
Знаюка, -ки, об. Знатокъ. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Ломіга, -ги, ж. Большая дубина, большая палка.
Начати, -ся. Cм. начинати, -ся.
Підвладний, -а, -е. Подвластный. Харьк. у.
Поодв.. Cм. повідв..
Проскавучати, -чу́, -чи́ш, гл. Провизжать (о собакѣ).
Розшрубувати, -бу́ю, -єш, гл. Развинтить. Всі сустави розшрубує. Котл. Ен. V. 19.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРІГ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.