Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воля

Воля, -лі, ж. 1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Ном. № 767. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Ном. № 3821. чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. Рудч. Ск. І. 93. волею зробити. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося. О. 1861. XI. 15. 2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Ном. № 1054. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. Мет. 57. В своїй ха ті своя правда і сила, і воля. Шевч. 211. 3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. Ном. в свою волю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. Мет. про мою волю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. Н. Вол. у. чинити чию волю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. Шевч. 15. чинити свою волю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю — кують речі недобрії. Шевч. 69. уволити, учинити волю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Мет. 87. Ум. воленька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 253.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛЯ"
Білогубий, -а, -е. 1) Съ бѣлыми губами. 2) Молодой (у котораго молоко на губах). Отой блазень? Білогубе щеня? О. 1861. XI. Кух. 20.
Бойчиха, -хи, ж. Жена бойка. Желех.
Дотовкти́, -вчу́, -че́ш, гл. Дотолочь.
Навперемі́нки и навперемі́нку, нар. Поперемѣнно. Помагають їй полоти, то одна, то друга навперемінку. Г. Барв. 57.
Погнатися, -жену́ся, -не́шся, гл. 1) Погнаться. Піймав, не піймав, а погнаться можна. Ном. № 4281. Чорт погнавсь за ним і не догнав. Рудч. Ск. І. 69. 2) Отправиться, пойти, гоня; побѣжать. Покинув чоловік упруга недоораного, погнавсь із воликами додому. Г. Барв. 198. Троє товару погналось геть дорогою. Драг. 64. Свої волі набралася, на, весілля погналася. Чуб. V. 562. 3) Вырасти. Висадки пішли в кущі, а цибуля погналася в стрілки. Левиц. І. 28. 4. Соблазниться, польститься. Погнавсь, що велике качання.
Позазнічний, -а, -е. = позавчорашній. Вх. Зн. 65.
Позаплутуватися, -ту́ємося, -єтеся, гл. Запутаться (во множествѣ).
Потайком нар. = потай. Да й проситься у дівчини потайком. Мет. 121.
Потати Cм. потавати.
Сполохатися, -хаюся, -єшся, гл. = сполошитися. Се твій прийшов до тебе батько, то не сполохайсь, не жахнись. Котл. Ен. II. 37.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.