Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ворик

Ворик, -ка, м. Ум. отъ вір 3. Жеребчикъ. Шух. І. 211.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 253.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРИК"
Герґев, -ва, м. = кулешінник. Вх. Зн. 10.
Деренча́ння, -ня, с. Дребезжаніе.
Колубаха, -хи, ж. Ковбаня. Желех.
Листува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Переписываться, находиться въ перепискѣ. К. ЦН. 312.
Ма́ґоль, -ґля, м. = маґіль. Шух. І. 255.
Нав'я́знути, -зну, -неш, гл. Набиться, завязнуть. М'ясо у зуби, нав'язло. він їм у зуби нав'яз. Они его не спускаютъ съ языка.
Пчівняк, -ка, м. Raphanistrum arvense. Вх. Лем. 459.
Сердзевий, -а, -е. = червоний. Вх. Зн. 62.
Хавтурувати, -рую, -єш, гл. 1) Врать взятки. 2) Собирать поборы натурой (о духовенствѣ).
Чільний, -а, -е. Отборный, крупный, значительный, выдающійся. Чільне зерно. От стане він чільний господарь, багатий, маючий як пан. Млак. 102.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.