Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ворик

Ворик, -ка, м. Ум. отъ вір 3. Жеребчикъ. Шух. І. 211.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 253.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРИК"
Блощичка, -ки, ж. Ум. отъ блощиця.
Загінча́й, -ча́я, м. = погонич (при плугѣ). Вх. Зн. 18.
Зашастува́ти, -ту́ю, -єш, гл. На дворі тихо все було... ніщо нігде не зашастує, осика листом не жартує. Греб. 335.
Обливальник, -ка, м. Парень, обливающій водой въ обливаний понеділок. Желех.
Оклепанець, -нця, м. = околот 1. Вх. Зн. 43.
Побиван, -на, м. Названіе сказочнаго героя, будто бы всѣхъ побѣждающаго. Мнж. 90.
Поливаний, -а, -е. = полив'яний. Поливана судина. Шух. І. 265.
Розібрати, -ся. Cм. розбірати, -ся.
Тилатий, -а, -е. Толстозадый. Не дай, Боже, який цей пан тилатий. Гайсин. у.
Хтокання, -ня, с. Спрашиваніе: кто?
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.