Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волоцюга

Волоцюга, -ги, об. Бродяга. Чуб. І. 240. Всесвітня волоцюга. Котл. Ен. VI. 11. Ум. волоцюжка. Ув. волоцюжище.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 252.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЦЮГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЦЮГА"
Баланда, -ди, об. 1) Медлительный, неповоротливый, неловкій человѣкъ. Желех. 2) Вздорный болтунъ. Желех.
Боярство, -ва, с. Боярство, бояре. Греб. 328.
Відсповідати, -даю, -єш, гл. Окончить исповѣдывать.
Облачок, -чка, м. Ум. отъ облак.
Паучина, -ни́, ж. = паутина. Вх. Уг. 257.
Перестраждати, -даю, -єш, гл. Перестрадать. Одним одна душею усе перестраждає, усе перетерпить. Кв.
Привіт, -ту, м. Привѣтъ, привѣтствіе. Харьк. г. Мет. 242.
Роняти, -няю, -єш, гл. = ронити. Що так роняєш дрібні слізоньки. Чуб. V. 119.
Схудобніти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть. Вх. Лем. 472.
Хапло, -ла, с. Сорная трава. Посіяла квітки, а виросло хапло. Винниц. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОЦЮГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.