волочільник
Волочільник, -ка, м. 1) Работникъ, боронующій послѣ посѣва. 2) = волочінник.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 252.
Том 1, ст. 252.