Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волочини

Волочини, -чин, ж. мн. Остатки растеній, увязающіе въ зубьяхъ бороны при ея работѣ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 252.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧИНИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧИНИ"
Дрімо́та, -ти, ж. Дремота. Левиц. І. 9. Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота. Мет. 2. Ой. на кота воркота, на дитину дрімота. Макс. Цвіти ж собі, живи собі самотою, самотою, втішай себе солодкою дрімотою, дрімотою. К. Досв. 49.
Єзуї́тство, -ва, с. Езуиты, а также образъ дѣйствій, подобный езуитскому. К. ПС. 8. Волів лучче тихо попувати, ніж з ляхами бучно панувати, єзуїтству в ноги себе слати. К. МБ. X. 2. Та се ж гірше того єзуїтства проклятого. Морд. Пл. 124.
Захляпатыся, -паюся, -єшся, гл. = захлюпатися. Вх. Уг. 239.
Зневолити Cм. зневолювати.
Кошлання, -ня, с. Взъерошиванье (волосъ, шерсти).
Модже́ра, -ри, ж. Мортира.
Нити I, нию, -єш, гл. Ныть. Вийшла з села — серце ниє. Шевч. 75.
Обперти, -ся. Cм. і. обпірати, -ся.
Розюшитися, -шуся, -шишся, гл. Сильно разсердиться, раздражиться.
Чужісінький, -а, -е. Совершенно чужой. Поводилася.... як з чужим-чужісіньким чоловіком. МВ. ІІ. 172. Серед своєї сем'ї він сидів мов чужісінький, чоловік. Левиц. І. 279.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОЧИНИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.