Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волочини

Волочини, -чин, ж. мн. Остатки растеній, увязающіе въ зубьяхъ бороны при ея работѣ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 252.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧИНИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧИНИ"
Відбрикуватися, -куюся, -єшся, гл. Отбиваться, брыкаясь. У Кулиша въ иронич. смыслѣ о защищающихся женщинахъ: Шкода відбракуватись. К. ПС. 55.
Десяти́нський, -а, -е. Принадлежащій десяти́нцю.
Зацирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Заштопать.
Підкрутити Cм. підкручувати.
Підсапувати, -пую, -єш, гл. Окучить (растеніе). Ой в городі бузина, — треба підсапати. Грин. III. 171.
Присінки Cм. присінок.
Сплодитися, -джу́ся, -дишся, гл. Истощиться и перестать приносить плоды. А знаєш.... чого в тебе земля не родить? Не того, що сплодилася, ні! Мир. ХРВ. 399.
Сущий, -а, -е. = сутий 1. Новомлинка (горілка) — води половинка, а коропська — суща. О. 1861. X. 37.
Ужеребитися, -блюся, -бишся, гл. Ожеребиться. Шух. І. 211.
Шашкірня, -ні, ж. = шестерня 3. Шух. І. 278, 295, 250.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОЧИНИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.