Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волочини

Волочини, -чин, ж. мн. Остатки растеній, увязающіе въ зубьяхъ бороны при ея работѣ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 252.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧИНИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧИНИ"
Бархан, -ну, м. Бумазея.
Набагня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. набагни́ти, -гню́, -ни́ш, гл. Нагрязнять, нагрязнить.
Незлостиво нар. Незлобно.
Обсі́сти. Cм. Обсіда́ти.
Окоммкнуть нар. Въ одно мгновеніе, мигомъ. Угор.
Повипрядати, -да́ю, -єш, гл. Выпрясть (во множествѣ).
Похрумкати, -каю, -єш, гл. = похрумати.
Ратушний, -а, -е. 1) Относящійся къ ратушѣ. 2) Членъ городскаго или сельскаго управленія. Харьк.
Скрива нар. Искоса. Ой на татарина скрива, як вовк, поглядає. ЗОЮР. І. 16.
Співанка, -ки, ж. Пѣснь. Не співанку я співала. Гол. І. 172. Ум. співаночка. Лукаш. 146.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОЧИНИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.