Витівати, -ва́ю, -єш, сов. в. витіяти, -тію, -єш, гл.
1) Выдумывать, выдумать, затѣвать, затѣять. Там таке витіва, шо й миру не подобно. Се вже, мабуть, не зовсім по Божому, а люде сами витіяли.
2) Выдѣлывать, выкидывать, выкинуть.
Запога́нити Cм. запоганювати.
Затіва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. заті́яти, -ті́ю, -єш, гл. Затѣвать, затѣять. Як затіє дурень молитись, то і лоб собі росквасить. Затіяв жениться, сам не знаєш нащо.
Мелі́й, -лія́, м. Человѣкъ, привезшій хлѣбъ для помола.
Оцет, о́цту, м. Уксусъ. Несе щуку-рибу з оцтом. Насміхались воїни, подаючи йому оцет. Піднести з оцтом фиги.
Паління, -ня, с. Сжиганіе.
Піддурювати, -рюю, -єш, сов. в. піддури́ти, -рю́, -риш, гл. Обманывать, обмануть, надувать, надуть. Дивиться — нема нічого: о, піддурили бісови сини. Як кликали нас вилець вити, то казали мед-вино пити..., а вони нас піддурили та водою напоїли.
Порозсихатися, -хаємося, -єтеся, гл. Разсохнуться (во множествѣ). Повнось діжки у погріб, а то порозсихаються.
Прихідько, -ка, м. Пришлецъ. Що ж се таке, що все платимо ми та ми, а прихідьки як? Хиба вони дурно житимуть на нашій землі.
Прополювати 2, -люю, -єш, гл. Проохотиться.
