Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волочінник

Волочінник, -ка, м. Понедѣльникъ Пасхи, когда ходятъ христосоваться и поздравлять съ праздникомъ. Чуб. ІІІ. 24.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 252.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧІННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧІННИК"
Арґо́нія, -нії, ж. = Жоржи́на. Кіевск. у.
А́ртус, -са, м. Артосъ. Желех.
Гоїти, гою, -їш, гл. О ранѣ: лѣчить, заживлять. Трудно рану гоїти, а не вразити. Ном. № 1574.
Звадли́вий, -а, -е. Вздорливий, сварливый, бранчивый.
Злука, -ки, ж. Соединеніе.
Кабанча, -чати и кабанчик, -ка, м. Ум. отъ кабан.
Насупереки нар. Наперекоръ, въ пику. Він все тобі насупереки робе. Черк. у.
Незрахований, -а, -е. Неисчислимый, несчетный. Скарб великий, незрахований. К. (О. 1861. VI. 30).
Носій, -сія, м. Носильщикъ. Міусск. окр.
Протаскати, -ка́ю, -єш, гл. Протащить.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОЧІННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.