Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волочба

Волочба, -би, ж. Боронованіе. Ананьев. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 252.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧБА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧБА"
Гадзимка, -ки, ж. = адзимка. Вх. Зн. 1.
Галайстра, -стри, ж. Толпа, куча народа, дѣтей. Желех.
Гварити, -рю, -риш, гл. Говорить. Як бим не зробила, то бим не гварила. Год. I. 89.
Зміястий, -а, -е. Змѣевидный. Отари нівечив зміястими стрілами. К. Псал. 181.
Зождати, -жду, -де́ш, гл. Подождать. Зожди ж мені хоч годину. Чуб. І. 217.
Кузоб и кузуб, -ба, м. = козуб. Обібрався грибом — лізь у кузоб. Ном. № 7077. Нехай же я подивлюся, хто сидить в запічку — аж там дячок-неборачок у кузуб зігнувся. Чуб. V. 674.
Кусник, -ка, м. = кусок. Желех.
Попхнути, -ну́, -не́ш, гл. Толкнуть. Жінка його попхнула. Терпи! за долею, куди попхне, хились, як хилиться од вітру гілка. Г.-Арт. (О. 1861. III. 112).
Трудитися, -джу́ся, -дишся, гл. Трудиться, работать. Хто трудиться, той не журиться. Посл.
Умелигати, -гаю, -єш, гл. = умережити 2. Поїла вона все, що було на подвіррі, навіть шкарбани старі і драну свитину умелигала. Грин. ІІ. 210.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОЧБА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.