Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волохач

Волохач, -ча, м. 1) Мохнатое существо. 2) Раст. Amarantus retroflexus L. ЗЮЗО. I. 111.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 252.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОХАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОХАЧ"
Біластий, -а, -е. Бѣловатый, бѣлесоватый. Черк. у.
Борінка, -ки, ж. Ум. отъ борона.
Дев'ятнадцяті́рко чис. ум. отъ дев'ятнадцятеро.
Калабуха, -хи, ж. = калабаня. Желех.
Лабуззя, -зя, с. соб. = лабуз і.
Недолимок, -мку, м. Чеканъ (ручное оружіе). Із під поли позлотистий недолимок виньмає. ЗОЮР. І. 206.
Охрипнути, -пну, -неш, гл. Охрипнуть. Аби була ласка слухати, поки не охрип — співатиму. Шевч.
Пороззувати, -ва́ю, -єш, гл. = порозбувати.
Скін, ско́ну, м. 1) Кончина, смерть. 2) Конецъ, предѣлъ.
Талування, -ня, с. 1) Топтаніе, вытаптываніе. Шейк. 2) = нехтування.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОХАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.