Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волячий

Волячий, -а, -е. Бычачій. Воляча, голова. Харьк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 253.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛЯЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛЯЧИЙ"
Доїзджа́ти, -джа́ю, -єш, гл. = Доїздити. 1) Ой став коник приставати, до дівчини доїжджати. Н. п. 2) Пан-отець у нас доїжджає, а живе на парафії вдовиця. Св. Л. 193.
Жвакуня, -ня́ти, с. Маленькій чавкунъ. Ум. жвакуня́тко, жвакуня́точко.
Напро́шуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. напроси́тися, -шу́ся, -сишся, гл. (кого про що). Долго просить кого о чемъ. Тебе я тілько напросився. Федьк.
Нещирий, -а, -е. 1) Неискренній. 2) Не настоящій. Нещире то золото, хоть і світиться.
Перебідкатися, -каюся, -єшся, гл. Перебѣдствовать.
Проквакати, -каю, -єш, гл. Проквакать.
Сплющити, -ся. Cм. сплющувати, -ся.
Степно нар. Достаточно степи, много степи. У нас було степно. Херс. г.
Суспіль нар. 1) Вмѣстѣ, рядомъ. Кумова хата стоїть суспіль з моєю. Волч. у. 2) Сплошь. Поле суспіль засіяне буряками. Рк. Левиц.
Хмарник, -ка, м. Колдунъ, управляющій тучами. МУЕ. ІІІ. 53.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛЯЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.