Дробеля́ва, -ви, ж. = дрібнота.
Жити́на, -ни, ж. 1) Ржаной стебель. Бач, житина як добра очеретина. 2) Ржаное зерно. В'язь на огірках завбільшки з житину. Запорошив око житиною.
Задзича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = заджижчати. Коли не коли задзижчить... роботяща бджола. А мухи разом задзижчали: «Ось годі, не кажіть!»
Зви́чно нар. 1) Привычно. 2) Обычно, въ обычаѣ.
Лу́нути, -ну, -неш, гл. Умереть. Щоб я лунув, коли не правду кажу! Як іззів я посмоктаної гадюкою полуниці, то трохи не лунув. Я мало не лунула з плачу. Хоч лунь, а їдь!
Молодя́тник, -ка, м. Волокита, дѣвушникъ.
Перемізжити, -жу́, -жи́ш, гл. Размозжить (многихъ). І блюдолизів, ложкомоїв в прах, в дребезги перемізжив.
Піваркушевий, -а, -е. Полулистовой.
Притовкти, -вчу, -че́ш, гл. Придавить, вдавить, притиснуть.
Сморід, -роду, м. Смрадъ, вонь. Більш смороду, ніж потіхи.
