Богоносець, -сця, м. Носящій Бога. Въ загадкѣ — оселъ, везшій Христа. Родився, не хрестився, а до смерти не молився і був богоносець.
Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш.
Зазолоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Зазолотиться. Зазолотились і верхів'я дерев по лісах.
Підпоїти Cм. підпоювати.
Почуття, -тя́, с. = почування. Поніс у серці гірке почуття ненависти. Несказанне, невимовне кобза промовляє і святими почуттями серце надихає.
Пронявкати, -каю, -єш, пронявча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Промяукать.
Рибно нар. Обильно рыбой, рыбно. Хоч не рибно, аби юшно.
Рівчик, -ка, м.
1) Ум. отъ рів.
2) = рівчак 3.
Челядинка, -ки, ж. = челядниця.
Штола, -ли, ж.
1) Глубокая впадина въ скалѣ.
2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: штола. Скала.
