Вистачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл.
1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі.
2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. на всіх не вистачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Заді́ти 2, -ся. Cм. задіва́ти, -ся.
Змилка, -ки, ж. Ошибка.
Кошва, -ви, ж. соб. Кошки.
Проячати, -чу́, -чи́ш, гл. Прокричать (о лебедѣ).
Розбігатися 1, -га́юся, -єшся, сов. в. розбігтися, -жуся, -жишся, гл.
1) Разбѣгаться, разбѣжаться въ разныя стороны. Синки мої дорогії, беріть коні воронії, розбігайтесь битим шляшком.
2) Разбѣгаться, разбѣжаться (для толчка, прыжка).
Скіцнути, -цну, -неш, гл. = скікнути.
Твердко нар. = твердо.
Хараманити, -ню, -ниш, гл. Обманывать, дурачить.
Чорнокнижній, -я, -є. Чернокнижническій. Наука чорна.... чорнокнижня.
