Аа́кати, -каю, -єш, гл. Говорить, выговаривая «о» какъ «а», по великорусски. Нехай аакають вельможні з москалями, як цвенькали та пшикали з ляхами.
Душогу́бство, -ва, с. Душегубство. Багато там людей погубля свої душі то лайкою, то скнаростю, то душогубством безбожним. З серця.... виходять лихі думки, перелюб, душогубство.
Злобливий, -а, -е. Злобный. Царю Христе, Спасителю мира! ти був зранку не злобливий.
Кропля, -лі, ж. = крапля. Буду пити, буду пити й кропли не пущу.
Окіян, -ну, м. = океан. Кит — риба в окіяні. Буйні вітри! возьміть ви цю хмару на свої тонкі крила, занесіть ви її за окіян-море.
Пойда, -ди, ж. = побігайка. А, а, гойда! чужа мати пойда, а нашая пані, ходить у жупані.
Пристін, -ну, м. Отвѣсный берегъ рѣки.
Судити, -джу́, -диш, гл.
1) Судить. Люде горді, неправедні, своїм судом судять. Бог судить не так, як люде.
2) Осуждать, пересуживать. Судять же нас люде. Чом ти до мене звечора не вийшла? Ой як же мені, серце, звечора виходити? Як угледять вороженьки, то будуть судити. Ой нехай же судять, як розуміють: прийде тая годинонька, вони й поніміють.
3) Опредѣлять, назначать. Суди, Боже, звозити, в велику скирту зложити. Не судив мені Бог, кого я любила.
Тпру! меж. Тпру, приказъ лошади остановиться.
Ухиляти, -ляю, -єш, сов. в. ухили́ти, -лю, -лиш, гл.
1) Наклонять, наклонить.
2) Отклонять, отклонить.
3) Пріотворять, пріотворить. Скоро Дороги двері вхилив, зараз Стефан в серце стрілив. Єдні двері вже утворив, а другії лиш ухилив.
