Вимотати, -ся. Cм. вимотувати, -ся.
Духопе́л, -лу, м. Употр. въ выраженіи: духопе́лу дава́ти, да́ти. Бить, поколотить. Такого духопелу дам. Як почала давати йому духопелу, то він уже й не встав: поперебивала руки й ноги. У Мирнаго Ум. духопелик въ знач. ударъ рукой.
Колотити, -чу́, -тиш, гл. 1) Мутить. Два голуби воду пили, а два колотили. 2) Масло сбивать. 3) Ссориться. Як у клуні не молотить, то в хаті колотить. 4) Помыкать; распоряжаться чѣмъ. Так колотить всіма, як вир водою. Оце колотить, як чорт лозою. Поснули й ви, що світом колотили.
Ли́ччя, -чя, с. Морда, рыло. Із свинячим личчям та в пшенишне тісто.
Ма́цяти, -цяю, -єш, гл. = мацати.
Підніжжя, -жя, с.
1) Подножье. І у підніжжя ії місяць дано.
2) Разножки между ножками стола.
3) Cм. звіяшки.
4) Подножка в ступі.
Повість, -ти, ж. Повѣсть, разсказъ. Так казала мені стара Куцайка, росказуючи сюю повість.
Подіятися, -ється, гл. безл. Произойти, сдѣлаться. Побіжу мерщій додому, чи не подіялось чого там? Що се з нею подіялося? Що вам оце такого подіялось?
Розчахнутися, -ну́ся, -не́шся, гл.
1) О деревѣ: разодраться, расколоться вдоль въ мѣстѣ развѣтвленія.
2) О человѣкѣ, скотѣ: разорваться въ паху отъ расхожденія ногъ. На льоду розчахнувся.
Табуновий, -а, -е. Принадлежащій табуну. Коні табунові. Табунове пасовисько.
