Бреус, -са, м. Человѣкъ большого роста и неуклюжій, неповоротливый.
Злякнути, -кну́, -не́ш, гл. = злякати. Вона злякнулася його. Ти, Ляше, злякнеш і з коня впадеш, сам присиплешся землею.
Зобрати, зберу, -ре́ш, гл. и пр. = зібрати и пр.
Каразійовий, -а, -е. Сдѣланный изъ простого толстаго сукна.
Кочувати, -чую, -єш, гл.
1) Кочевать. Вже сім день, як під горою ми стоїмо, кочуєм караваном. Отари кочують по степах. Кочуючи тепер, уже зімою, від куреня до куреня і від будинка до будинка, Шевченко опинивсь на весіллі.
2) Вести, препровождать. Я повернувсь до бідашки, — два гайдуки ймили, ой імили та кочуют гет до отамана.
Повигноювати, -юю, -єш, гл. = повгноювати.
Полошитися, -шу́ся, -шишся, гл. Пугаться. Тільки минув міст, зараз зачали ся коні полошити.
Поточитися, -чу́ся, -чишся, гл.
1) Покачнуться, зашататься (о человѣкѣ). Куди не піпхнуть, туди й поточишся. Турн перший зацідив Енея, що з пліч упала і керея, Еней був поточивсь назад.
2) Броситься, побѣжать, поплыть. Поточились із хати не озираючись. Півень кинувся йому в лице; поросята та индики поточились під ноги. Щука плеснула хвостом да й поточилась на дно, а далі виплила.
Спашне, -ного, с. Плата за потраву. Спашного дав півкарбованця.
Шєва, -ви, ж. = щавель, Rumex crispus.
