Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вигадливий

Вигадливий, -а, -е. 1) Изобрѣтательный. 2) Прихотливый. А жінка вередлива та вигадлива. Рудч. Ск. II. 174.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 151.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГАДЛИВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГАДЛИВИЙ"
Вигадувати, -дую, -єш, сов. в. вигадати, -даю, -єш, гл. 1) Выдумывать, выдумать, придумать. Дідона вигадала грище. Котл. Ен. І. 23. Глухий не почує, то вигода. Посл. Учені люде вигадали такий струмент, що виміря кожну високість. Ком. І. 14. 2) Только несов. в. Прихотничать, привередничать. Як почала вигадувати: і те не добре, і се не гаразд, — дайте такого, що й не знаю якого.
Кілкий, -а́, -е́ Колючій. Зеленими споришами і кілкими будяками. Н. п.
Небожчиця, -ці, ж. Покойница. Молодиці небожчицю убірали. МВ. (О. 1862. І. 91).
Пахоля, -ля́ти, с. Маленькій мальчикъ. Та скажи мені правду, мале пахоля, над якеє зілля і в світі нема? Мет. 360. Ум. пахолятко.
Пікати, -каю, -єш, гл. Издавать пискъ. Курча в яйці піка.
Повідпрядати, -да́ю, -єш, гл. Отработать пряденіемъ. Усе, що напозичалася, те все повідпрядала.
Посуш, -ші, ж. Валежникъ, сухія вѣтви. Радом. у.
Проплинути, -ну, -неш, гл. Проплыть.
Хорустіль, -ля, м. пт. Rallus aquaticus. Вх. Пч. II. 14.
Шкодник, -ка, м. 1) = шкідник. 2) Шалунъ, проказникъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГАДЛИВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.