Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вигадчиця

Вигадчиця, -ці, ж. = вигадниця. Дочка була вже така вигадниця, що нехай Господь боронить. МВ. І. 26.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 151.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГАДЧИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГАДЧИЦЯ"
Вилічити, -ся. Cм. вилічувати, -ся.
Даре́мне, даре́мно нар. 1) Даромъ, безвозмездно. Умер той, що даремне давав. Ном., стр. 90. 2) Напрасно, тщетно. Даремне його дожидався, — не прийшов. 3) Безъ пользы, даромъ. Ой місяцю! світиш та не грієш, тільки даремне в Бога хліб їси. ЗОЮР. І. 148.
Дуча́йка, -ки, ж. Отверстіе въ верхнемъ мельничномъ жерновѣ. Мик. 481.
Зрадзілля, -ля, с. раст. Agrimonia Eupatorium. Шух. І. 21.
Їєшня, -ні, ж. = яєшня.
Ма́ндри, -рів, мн. Бродяжничество. В домівці вже нудяться, за господарство не беруться: мандри пахнуть. Г. Барв. 438. Ще мало у мандрах пропало, мов їх земля проглинула! Мир. ХРВ. 51. Пішов у мандри.
Наза́вжди нар. Навсегда. Ном. № 13421.
Розчухувати, -хую, -єш, сов. в. розчухати, -хаю, -єш, гл. 1) Расчесывать, расчесать (тѣло). Турн собі розчухав литку. Котл. Ен. V. 59. 2) Понимать, понять, сообразить. Спасибі! — сказав голосно Уласович, не розчухавши, що йому наговорив пан Пістряк. Кв. І. 91.
Шалупайка, -ки, ж. = лушпина. О. 1862. VIII. 49.
Щебеташечка, -ки, ж. Ум. отъ щебеташка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГАДЧИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.