Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вивільга

Вивільга, -ги, ж. Иволга. Кричить жовта вивільга. О. 1862. IV. 72.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 149.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИВІЛЬГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИВІЛЬГА"
Бервено, -на, с. Бревно, колода. Лохв. у. У людей бачиш запороху в оці, а в себе і бервена не бачиш. Чуб. І. 273.
Гайтове, -вого, с. Охота. Желех. Тоже: гайтови, мн. Шух. І. 235.
Драглина́, -ни́, ж. Топь, трясина. Cм. драгва.
Зако́нність, -ности, ж. Законность. Желех.
Запра́вжній, -я, -є. = справжній. Встав заправжній мертвець. Драг. 62.
Мусульма́нин, -на, м. Мусульманинъ. К. Кр. 14. Правовірні наші мусульмане. К. МБ. X. 18.
Повісемце, -ця, с. Ум. отъ повісмо.
Пополоскати, -щу, -щеш, гл. Пополоскать. Ми (гуси) попливем да нош пополощем. Рудч. Ск. І. 10.
Утіха, -хи, ж. Утѣха, удовольствіе, забава. Сопілка — вівчареві втіха. Ном. № 10467. Утіхи на годину, а біди до смерти. Ном. № 8787. Жили одним життям, тішилися однією втіхою, сумували одним сумом. Мир. ХРВ. 90. Ум. утішка, утіхонька. Шейк. Утішенька. Чуб. V. 131. Як вирву Я для утішки чотирі орішки. Мил. 70. Тобі, бач, усе смішки та втішки. МВ. (О. 1862. І. 72).
Чорнозілля, -ля, с. Родъ растенія. Чуб. І. 83.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИВІЛЬГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.