Дзвеня́чий, -а, -е. Звенящій, звонкій. Чутно її голосок дзвенячий.
Кристаль, -лю, м. = кришталь. Дівчино-ягодо! який у тебе кристаль під носом — як московський патрон.
Кров, -ви, ж. Кровь. Довго, довго кров степами текла-червоніла. Стали бідні невольники на собі кров забачати. Дума. Не пий води — кров нападе. Кров видно напала. Треба завтра щепія покликати — хай кине кров.
3) — св. івана. Раст. = іванок. Ум. крівця, кро́вка. З пальця мизинця кровка канула.
Мирі́ння, -ня, с. Примиреніе. Видно, яке буде миріння: сьогодня помиримось, а завтра буде вп'ять тієї ж.
Обсихати, -ха́ю, -єш, сов. в. обсо́хти, -хну, -неш, гл. Обсыхать, обсохнуть. Заплакані очі трохи обсохли.
Перековувати, -вую, -єш, сов. в. перекувати, -кую́, -єш, гл.
1) Перековывать, перековать, наново сковать.
2) Наново подковывать, подковать. Пане, треба коні перековувати, бо не доїдем до міста, падають.
3) Только сов. в. О кукушкѣ: прекратить кукованье.
4) Передавать, передать, пересказать кукованьемъ кукушки. Ой ти, моя родинонько, не цурайся мене, хоч сивою зозулькою перекуй до мене.
Посісти, -ся́ду, -деш, гл. 1) = і посідати. Уже ж наші вороженьки вечерять посіли. Посіли вони любенько, п'ють собі, гуляють. Кінь сказав, щоб ми сідали на його, ми й посіли обоє. 2) Осѣсть, покрыть что слоемъ. На губах посіла смага. Курява посіла на семинаристів. 3) Переносно: пропасть. Біда, пане-гетьмане! оттепер ми посіли. 4) Cм. ii посідати.
Пукнути, -ну, -неш, гл.
1) Стукнуть. Ой піду я під віконце, пукну. Гукни, та не пукни, або: та не стукни.
2) Лопнуть, треснуть.
Фундація, -ції, ж.
1) Основаніе, учрежденіе.
2) Пожертвованіе капитала на основаніе чего.
Широко нар.
1) Широко. Широко ступав він.
2) Обстоятельно, пространно. Розмовляв Шевченко широко про свою поему «Іван Рус.» Чіпка став широко росказувати. Ум. широченько. Ступай, ступай, кониченько, широченько.
