Блазнити, -ню́, -ни́ш, гл. Соблазнять, вводить въ соблазнъ. Коли блазнить тебе рука твоя, — відотни її.
Болещ, -щі, ж. Болѣзнь; переносно: скорбь, огорченія. Ви, любощі, ви, немощі, хуже тої ви болещі: од болещі зіллє маю, од любощей уміраю. Чаще во мн. ч.: болещі. Все у їх вкупі: болещі і радощі:
Брехун, -на, м. Лгунъ. Брехун бреше, а дурень віри йме. Брехун на всі заставки. в брехуни пошитися. Сдѣлаться лгуномъ. Ум. брехунчик. Ув. брехуняка.
Бузьків, -кова, -ве 1) Принадлежащій аисту. Бузькове гніздо. 2) — огень. Раст. Lychnis flos cuculi.
Завто́вшки, нар. Толщиною. Ударив кулаком у стіну, — так стіна й провалилась, дарма, що була така завтовшки, як у мужика хата.
Невгамонний, -а, -е. 1) Неспокойный, безпокойный, неугомонный.
2) Неутѣшный, котораго нельзя успокоить. Удалась дівчина в журбу невгамонну.
Неминущий, -а, -е. = неминучий. Смерть — неминуща дорога.
Поникати II, -ка́ю, -єш, сов. в. поникнути, -ну, -неш, гл. Поникать, поникнуть, склониться. Бабуся старенька-старесенька, аж до землі поникає. Поникли голови козачі неначе стоптана трава.
Удоптати, -пчу, -чеш, гл. = утоптати. Вдоптав я стежечку через петрушечку.
Цідилка, -ки, ж. = ціди́лок. зостався на цідилці. Попался во лжи.
