Відбуватися, -ваюся, -єшся, сов. в. відбутися, -будуся, -дешся, гл. Исполняться, исполниться, совершиться, имѣть мѣсто. Весілля відбулося вчора. 2) = збутись. Вона прийшла, щоб тільки відбутись від людського нарікання. 3) = відбути. Брехнею не відбудешся.
Воздібний и воздобний, -а, -е. Хорошій, хорошихъ качествъ. (Станьмо) свої коні козацькії напасемо й напоїмо: тут трави зелені, води холодні, очерети воздобні. Которий то, панове молодці, козак дородний, ще й кінь під ним воздобний. У Кулиша употреблено въ смыслѣ: способный, талантливый. Шукати серед мужиків людей дотепних, здатніх, воздібних, і таких людей підіймати наукою.
Дра́ний, -а, -е. 1) Драный, порванный, въ дырахъ. Пізнають хлопці і в драній сорочці. Шинкарочко молода! Повірь меду й вина. Не повірю, не продам, бо на тобі каптан дран. 2) Ободранный, облупленный. Я коза ярая, пів бока драная, пів бока луплена.
Зсохнути и зсохти. Cм. зсихати.
Кедра, -ри, ж. = кедр. Ще на його дворі там стояла кедра, що на тій кедрі три святії щедрі.
Масткосло́вити, -влю, -виш, гл. Умасливать, ублажать.
Полювати, -люю, -єш, гл.
1) Охотиться. Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали.
2) Имѣть желаніе къ случкѣ (о коровѣ). Бабо! а що це ви жито жарите? — Та тут, не вам кажучи, телиця полює. Ми вже й бугая до неї підпускали, так ні, не помага, знов полює та й полює.
Походонька, -ки, ж. Ум. отъ похода.
Прохач, -ча, м.
1) Проситель. В-осени багачі, а на весні прохачі. А як би ти завтра став старцем прохачем.
2) Собирающій даянія на постройку церкви.
Хляпати, -паю, -єш, гл. 1) Хлопать. Скільки не хляпав, пановка не спалила. Кінські підкови хляпали. 2) Хлестать. Стьонжечка ходила ходора 'д вітру, хляпала мене по лицю. 3) Падать (о чемъ либо мокромъ). Сніг хляпе.
