Бурити, -рю, -риш, гл.
1) Разрушать, ниспровергать, разорить.
2) Сильно лить, литься. Бурить як з барила.
3) Волновать, возмущать.
4) Рыть. Киртиця бурит землю.
Ватажник, -ка, м. Пастухъ овецъ. Уже з села ватажники ватагу гнали. Ватажник пас вівці.
Гру́шечка, -ки, ж. Ум. отъ груша.
Дри́ґа́тися, -ґа́юся, -єшся, гл. Дѣлать судорожныя движенія, содрогаться. Зарізав барана, — і не дриґався.
Крижоватка, -ки, ж. = крошня.
Мо́щі, -ще́й, ж. мн. Мощи, останки. Ой я ж кажу — в саду лежу, аж я в нехворощі, ізсушилась, ізв'ялилась, тілько мої мощі.
Побоєць, -йця, м. Ум. отъ побій.
Росхокати, -каю, -єш, гл. = росхекати. А це ти глечичок росхокала та й мовчиш?
Стидний, -а, -е. = стидкий. Стидна пісня.
Сукуватий, -а, -е. Суковатый. Уставай, мила, привіз я дубину, тонку, та довгу, та сукувату.
