Бурхати, -хаю, -єш, гл.
1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Море.... реве да бурхає.
2) Бросать, швырять. Високі хвилі закипіли, суденце стали вверх бурхать. Там Дем'ян копа, тільки голову вже видно з ями, бурха землею.
3) Вырываться, вылетать (о водѣ, дымѣ и пр.) Загорівся Господь гнівом, з ніздер дим бурхає.
Вірненько, вірнесенько, нар. Ум. отъ вірно.
Вірнесенько, нар. Ум. отъ вірно.
Згрузи́ти, -жу́, -ви́ш, гл. — доро́гу. Размокшую отъ дождя дорогу испортить ѣздой, ходьбой. Так згрузять дорогу, що треба бичувать, щоб витягти воза.
Змітки, -ків, м. мн. = обметиця 1.
Клект, -ту, м. = клекіт. Клект злячий з під хмар чути.
Козаччина, -ни, ж. Казатчина. Хто не пізнав би тут потомків старого Запорожжя, старої козаччини, одягнутої в мундири.
Начальникувати, -кую, -єш, гл. Начальствовать.
Полільник, -ка, м. Подольщикъ.
Фуярити, -рю, -риш, гл. Говорить, дѣлать глупости.
