Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вигодованець

Вигодованець, -нця, м. Воспитанникъ, питомецъ. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 153.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГОДОВАНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГОДОВАНЕЦЬ"
Боркання, -ня, с. 1) Подрѣзываніе крыльевъ (у птицъ). 2) Усмиреніе, прибираніе къ рукамъ кого.
Ґурґу́ла, -ли, ж. = Ґорґоля. Вх. Лем. 408.
Зару́жжа, -жа, с. Солончакъ. По заружжах скот гризе землю. Радом. у.
Захвилюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Заволноваться.
Змайнути, -ну, -неш, гл. Мелькнуть, улетѣть.
Квочечка, -ки, ж. Ум. отъ квочка.
Ковалик, -ка, м. Ум. отъ коваль.
Кумання, -ня, с. 1) Вступленіе въ кумовство. 2) Дружба, близкія отношенія съ кѣмъ. Кумання потайне з мамоною неправди. К. ХП. 102.
Підложе, -жа, с. Низкая длинная деревянная скамья, служащая кроватью гуцулу древосѣку въ его зимней лѣсной хатѣ. Шух. I. 174.
Походистий, -а, -е. Отлогій, съ легкими склонами. Походиста гора. Вх. Лем. 455.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГОДОВАНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.