Авже́ж, нар. 1) Да, конечно, разумѣется. Чи ти був там? — Авжеж! 2) Вѣдь. Авжеж ти знаєш про це! 3) Ироническое: какъ-разъ! Дай табаки! — Авжеж!
Закінчи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Закончиться, окончиться. А тисяча годів у тебе — день єдиний, вчорашній ніби день, що сю ніч закінчився. День закінчився весільним бенкетом.
Змовчати, -чу, -чиш, гл. Смолчать. Брат змовчав, тільки по головці дівчину погладив.
Нагружа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. нагрузи́ти, -жу́, -зи́ш, гл. Намащивать, намостить щебнемъ.
Нащебетати, -бечу, -чеш, гл.
1) Нащебетать.
2) Наговорить много. Дівчата прибіжять, нащебечуть.
Окостуватий, -а, -е. 1) Костистый; съ широкими костями. Цей віл худий, але окостуватий.
2) Твердый какъ кость. Окостувате дерево — сокира відскакує.
Покриття, -тя, с.
1) = покривало.
2) Одежда. Покриття літушне. Ум. покри́тенько. Дай, матінко, покритенько на своє дитятенько.
Пороздмухувати, -хую, -єш, гл. Раздуть (во множествѣ).
Потурляти, -ля́ю, -єш, гл. Растолкать, потолкать (многихъ); разогнать. Потурляв він їх.
Улупити, -плю, -пиш, гл.
1) Отколоть. отковырнуть, отлупить. Мій кінь сивенький на камінь не ступить, каменя не влупить. Серця б улупила та матінку купила.
2) Ударить А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. Ще будем по закону судити, що тобі в спину влупити. А як влупить чортяку грім, заб'є його.
3) Побѣжать быстро. Як повернеться назад та як улупе до ями.
