Воркувати, -ку́ю, -єш, гл. Ворковать. Чого, серце, як голубка, день і ніч воркує? Воркувала горлиця у садку.
Дво́є, двох, чис. Двое. Як двоє у батька дітей, то як єдно; а як єдно, то як ні єдного. У його двоє діл. Почав їх (учеників) посилати по двоє.
Зарачкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Полѣзть на четверенькахъ.
Катівський, -а, -е. Палачевъ. Щоб тебе не минули катівські руки.
Лахман, -на, м.
1) Отрепье, лоскутье, рубище.
2) = лахмай.
Лю́ляння, -ня, с. Баюканье.
Нужа, -жі, ж. соб.
1) Вши. Коли не п'є, так нужу б'є, а все не гуляє. Убрання, постоли порвались і нужі повна очкурня.
2) Мухи. Тут, біля загонів, нужа б'є скотину дуже. Воли... ішли нехутко по дорозі да знай хвостами нужу проганяли.
Погнисти, погнити, -нию, -єш, гл. Погнить. Картопля погнала на грядці.
Увіходити, -ходжу, -диш и ухо́дити, уходжу, -диш, сов. в. увійти, увійду, -деш, гл.
1) Входить, войти. Хто не ввіходить дверима, той злодій. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Якось туманію, наче жива у землю вхожу. Увійдеш у землю і будеш на тім світі. увійти в дійство. Начать дѣйствовать? Открыть дѣйствія? В нас школа годов шість як у дійство увійшла. увіхо́дити, увійти у неславу. Безславить, обезславить себя. Сама ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько — не раненько із юлиці ходиш.
2) Проходить, пройти. Було 60 верст увійду.
3) Избѣгать, избѣжать. Граду-тучи увійшов, а злих рук не увійшов.
4) ухо́дити за ко́го. Слыть за кого. Дурний, коли мовчить, то за мудрого уходить.
Увольняти, -няю, -єш, сов. в. увольни́ти, -ню, -ниш, гл. = уволяти, уволити. Ввольни, Боже, мою волю: зостав мене удовою.
