Бруку! меж., выражающее воркованіе голубя. Глянь, як голубка в парі брукає: бруку-бруку, бруку-бруку, бруку-ку!
Витинати, -на́ю, -єш, сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова.
Кертичина, -ни, ж. Холмикъ, поднятый кротомъ.
Нарази́тися, -жу́ся, -зи́шся, гл. 1) Наткнуться на что-либо острое. 2) — кому. Навлечь на себя чье нибудь неудовольствіе.
Опічок, -чка, м. Мѣсто у печки для каганця. На опічку маячив каганець.
Подобенство, -ва, с. = подоба 3. Чи подобенство, брате, тебе рубати? Чи подобенство, мій брате, щоб я своє добро турецьке на шляху покидав? Не подобенство также: не возможно. Привіз до двора на тік і вивернув, бо не подобенство було скинути порядно в стоги за один день.
Поозувати, -ся, -ваю, -ся, -єш, -ся, гл. = пообувати, -ся.
Раст, -ту, м. Раст. a) Primula veris. б) Anemon nemorosa.
Сазан, -на, м. Рыба: карпъ. Онисько кашовар щербу притирив ваганами, варену густо з сазанами.
Уколиця, -ці, ж. = околиця 1. Сюдою-тудою по за вколицю.
