Бабський, -а, -е. 1) Бабій, бабскій. Це бабське діло. 2) бабські забубони. Различныя примѣты, обычаи и пр., соблюдаемые женщинами въ ихъ хозяйственныхъ и др. дѣлахъ. и слѣд. 3) бабське літо = бабине літо. 4) бабські проводи. Понедѣльникъ Ѳоминой недѣли, когда поминаютъ усопшихъ однѣ бабы. 5) бабські свята. Народные праздники, празднуемые исключительно женщинами.
Блищавка, -ки, ж. Phoxinus rivularis.
Гря́кнути, -ну, -неш, гл. 1) = Грюкнути. Стукнули, грякнули, мов в великий дзвін. Стукни, грякни копитами у ворота. 2) Упасть съ грохотомь, стукомъ. Циган як одрубав гіляку, так і гракнув (з дерева) об землю зо всієї сили.
Неврочливий, -а, -е. = неврікливий. Шоб тому хазяїну коровки були й овечечки молошнії, неврошливії.
Півдев'ята, числ. Восемь съ половиной.
Погорінець, -нця, м. = погорілець.
Подорожній, -я, -є. 1) Дорожный; путешествующій, странствующій. Що й у мене борщ не порожній: кипів же там жук подорожній. Подорожня торбина в мене на плечах. Подорожня сукня. Пишу про свої подорожні вражіння. Я з подорожньою товаришкою своєю увійшла в хату. Подорожній живіт підкрепити. Набожний — як жид подорожній. Гумене, ну мене, бо я подорожня! Подорожня скриня. Чемоданъ.
2) Путешественникъ. Подорожні були якісь смутні. Ніхто б не скате, що вони їдуть у гості до веселого пана Череваня. Теманськії і савські подорожні надіялись на любе водопійло.
Розіслати I, -шлю́, -леш, гл. см. розсилати.
Уклякати, -каю, -єш, сов. в. уклякнути, -ну, -неш, гл. 1) Опускаться, опуститься внизъ. Цюкни сокирою по гільці, щоб вона уклякнула, а не зрубуй. 2) Становиться, стать на колѣни. Баба перед образами вклякнула, стала Бога просити, щоб Бог дав їм звітки дитину. В той час увірю, як нам прикажуть вклякнути при столі, та й рученьки зв'яжуть. 3) Присѣдать, присѣсть на корточки. Скакав, та не вклякнув. 4) Коченѣть, окоченѣть, отъ холода. Будуть морозяні зіми, то се дерево швидко вклякне. 5) Только сов. в. Замолчать, смолкнуть. Непремінний кричав на людей: я вам се та те, я на вас військо наведу! А люде: «Які ж ми бунтовники? ми ж усе платимо як слід і слухаємо.» Так він і вклякнув, наче води в рот набрав.
Хропнути 1, -ну, -неш, гл. Ударить, бросить со звукомъ, разбить (о посудѣ). Не вгадала, як і хропнула вона миску.
