Відсилати, -лаю, -єш, сов. в. відіслати, -шлю, -шлеш, гл. Отсылать, отослать, посылать, послать. Козак до дівчини дрібні листи пише, відсилає до дівчини буйними вітрами. Відсилають у солому спати. Да взяв Бог тую жінку, шо з цвіту, да одіслав на небо.
Кування, -ня, с.
1) Кованіе. Кування молотом.
2) Кукованье кукушки. Ой жаль мені (зозулі) раннього кування і пізнього літання. Ум. куваннячко. Нехай тобі зозуленька для куваннячка, нехай мені соловейко для щебетаннячка.
Нашептати Cм. нашіптувати.
Нестепний, -а, -е. = недотепний. Александрійск. у.
Огороджувати, -джую, -єш, сов. в. огородити, -джу, -диш, гл. = обгороджувати, обгородити. Огородив двір щирим залізом, зробив ворітця з щирого злітця.
Порозмовляти, -ля́ю, -єш, гл. Поговорить.
Простір, -тору, м.
1) Просторъ. Рівняєш ратаєві ниву і простором благословляєш. Душа потребує простору, жада волі. Свободное, незанятое мѣсто. Приймаю солому з току, бо син привезе снопи, — щоб був простір.
2) и ми. Пространство.
Спивати, -ва́ю, -єш, сов. в. спити, зіп'ю, зіп'єш, гл. Пить, испивать, выпить, испить. Тут тобі не бувати, червоної крови не спивати. Дала дівчина козакові кохан-зілля спити. (Нехай) з кумою Хмельницькою мед-вино спиває. Спили зелене вино.
Стогній, -нія, м. Постоянно стонущій человѣкъ.
Тхорів, -рева, -ве Принадлежащій хорьку.
