виговорювати

Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл. 1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Стор. І. 238. Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав. Г. Барв. 292. 2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять. Ном. № 7810. 3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). КС. 1883. VII. 587. Виговорити.... рабу Божому (уроки). Мнж. 152. 4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.