Вистинати, -на́ю, -єш, сов. в. вистинати, -наю, -єш, гл. Вырубать, вырубить. На походах жовніре вистинають зустрічну русь упень. Іван ся схопив, шабельку вихопив, вистинав садок, садок вишневий.
Голочванько, -ка, м. Убогій франтъ, бѣднякъ, желающій чваниться франтовствомъ.
Дрючо́к, -чка́, м. Ум. отъ дрюк. Там тебе ждуть — з двома дрючками за дверима на порозі. дрюч́ок вагов́ий. Рычагъ, которымъ, опирая его на «важницю», подымаютъ тяжело нагруженный возъ.
Дурні́шати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться гдупѣе.
Змилування, -ня, с. Милость, милосердіе, состраданіе, пощада. Нема Божого змилування — спека та й спека.
Набухи́катися, -каюся, -єшся, гл. Накашляться.
Нагріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Нагрѣшить. Нагрішили та й покаємся.
Обпрядати, -да́ю, -єш, сов. в. обіпря́сти, обпряду, -де́ш, гл. — кого. Прясть, спрясть для кого все ему нужное. Иноді й дівка стара буває досвітчаною матіррю... її і обпрядуть, і обсвітять.
Полизькати, -каю, -єш, гл. Полизать. Де не взявся собака, — полизькав, полизькав.
Прилинути, -ну, -неш, гл.
1) Прилетѣть. Коли б я зозуля, то я б крилечка мала.... прилинула б до двора.
2) Быстро придти, пріѣхать, появиться. Рад же б я, милая моя, та до тебе прилинути.
